00-900

«Мама не может…»

Выбирая тему для создания своей учебной видеоработы, ученица телевизионного отделения ШСТСН Маша Козырь решила однозначно: фильм будет о маме.

Для каждого из нас мама – это целый мир. И в круговороте ежедневных домашних хлопот, мы даже не задумываемся о том, почему мама готовит, убирает в доме, стирает, шьет, приходит к нам на помощь, если что-то не получается. И — что главное для мамы?

 

Не просто пришлось Марии договориться с мамой о съемках фильма, особенно, уговорить ее быть главной героиней.
Но в процессе съемок маме Светлане не понадобилось играть роль. Она была сама собой – естественна, органична и все делала с любовью. Мы получили огромное удовольствие от съемочного процесса. Хоть и устали, но, оно того стоило!

Маша Козырь: «Сначала мы хотели в финале подарить маме шоколадку или пряник в виде сердца, но потом передумали и уже в процессе съемок (фрагмент на кухне) сами решили слепить сердечко из теста и испечь. Классно получилось!»

 

За время работы над этим маленьким фильмом Мария научилась работать в кадре, избирательно подходить к выбору нужного материала для монтажа. В студии звукозаписи очень старалась четко и в нужной интонации работать с текстом.

И вот наша первая победа: на конкурсе «ЛЕТИ» фильм награжден дипломом лауреата 1-й степени! Упорство и настойчивость этой маленькой девочки меня очень радуют. Надеюсь и верю, что и будущие работы Марии будут интересными, а их темы — жизненными.

  

Этот маленький фильм не просто учебная работа, а подарок для мамы Светланы.

(Татьяна Зимина, преподаватель телевизионного отделения ШСТСН)

Смотреть телефильм «Мама не может…»

P.S. Мама Светлана так вдохновилась работой с телевизионщиками, что на вопрос о своих впечатлениях от съемок, неожиданно дала нам ответ в виде вот такого произведения…

 

Очікуючи із гуртка на доньку,

Я щось передчувала не дарма.

Вона прийшла та протягла свою долоньку,

Сказавши загадково:« Ма,

Сьогодні ми отримали завдання

Створити власноруч цікавий фільм,

Щоб кожний висловив свої бажання,

Сказав, як буде працювать і з ким.

Подумавши недовго, повідомлю:

Звичайно, що обрала я тебе.

З тобою і про тебе мрію фільм відзняти,

Бо найрідніша кожному—це мати.

Рідніш за всіх ти, мамо, й для мене»

Почувши звістку цю, зніяковіла,

Повільно сіла на стілець,

А думка в голові все цокотіла:

«Ну, донечко, ти просто «молодець»,

Хіба не можна обійтись без мене?

Хіба я знаю, що робить?»

Але противилася я даремно,

Нічого не поробиш, сподіваюсь, пощастить.

І почалися довгі домовлення,

Коли, хто може й де,

Бо треба всіх зібрать докупи

Й надіятися, що ніхто не підведе.

Спочатку дуже нервували,

Що й декілька ночей не спали,

Але настав знайомства день.

Побачили керівника Тетяну,

Усі турботи зразу з серця одлягли,

Спокійно вже і ролі «одягли».

Хоча й не зовсім ролі,

А частка маминої й доньки долі,

Бо кожний з нас грав сам себе.

Процес цей довгий та цікавий.

Весь час про щось нове ми дізнавались.

Не обійшлось, звичайно, і без кави.

І так проходив день у день.

Поради слухали, затамувавши подих.

Дізналися про кадри, світло й тінь.

Такі знання нам здобувать було не лінь.

В похмурий день і сонячну погоду

Виходили на зйомки залюбки,

І не були страшні нам перешкоди,

Було цікаво все нам навпаки.

Але знімати фільм—це справа не із легких,

Щоб довести все до кінця,

Набрали ми повітря злегка

І заходилися робити допутя.

Озвучування, музика, монтаж і тексти —

Неповний список всіх поточних справ.

І щоб ідею замислу донести,

Марія не ловила гав.

Уважно слухала, на вус мотала

Науку кожного з учителів.

Так нагородою для нас постала

Хвала її товаришів.

Проект закінчено, і вимкнені софіти.

Про результат судити глядачам.

Нам залишається лише хотіти,

Щоби сподобалося Вам.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *