Дивовижний світ мистецтва чекає на вашу дитину!
Шукаєте місце, де ваша дитина зможе розкрити свій талант? Школа сучасних театрально-сценічних напрямів запрошує талановитих дітей віком від 6 до 16 років у захопливу подорож у світ мистецтва!
Що пропонуємо:
Театральне відділення — розвивай акторську майстерність та комунікативні навички.
Хореографічне відділення — розкажи свою історію танцем та рухом, відчуй красу руху у танцювальних постановках.
Музичне відділення — відкрий у собі музичний талант, навчися грати та співати.
Художнє відділення — втілюй свої задуми на полотні та папері, розвивай художні здібності.
Мультиплікаційне відділення — створюй власні мультфільми та анімацію.
Телевізійне відділення — пізнай світ телебачення, вивчай роботу з камерою та монтаж.
З нами ваша дитина:
Навчиться та вдосконалить навички гри, танцю, співу, малювання, знімання та монтажу — все у одному місці!
Стане справжнім переможцем різноманітних фестивалів та конкурсів, отримає підтримку та визнання.
Отримає початкову професійну освіту від кращих викладачів у сфері мистецтва.
Не втрачайте можливість приєднатися до нашої великої, дружньої та талановитої команди! Довірте свій талант нашій школі, і ми допоможемо його розкрити!
Детальніше про умови вступу до ШСТСН
Запишіться зараз та дізнайтесь більше про наші відділення: + 38 (063) 144-32-90.
Пориньте у світ творчості разом з нами!
«Діти, які бачать війну»
«Діти, які бачать війну» – це понад 100 графічних робіт: коміксів та плакатів, в яких діти розповідають особисті історії про біль, страх та надію: про те, що кожен із них відчув на початку повномасштабного військового вторгнення Росії.
Зібрані під час реалізації проєкту кошти будуть використані на будівництво укриття на території нашої школи, яке стане не тільки безпечним прихистком, а й територією творчості для юних митців.
До проєкту увійшли роботи учнів та викладачів ШСТСН, Харківського художнього академічного ліцею та Всесвітньої організації «Сьоріндзі-кемпо».
Одне з наших завдань – це привернення уваги до проблем, з якими стикаються діти в умовах війни. Ми прагнемо сприяти розумінню цих складних питань на найвищому рівні. Вже зараз ми досягли значних результатів. Адже, партнером нашого проєкту став Сергій Жадан – видатний український письменник, поет та музикант. Його підтримка найкращим чином відобразилася на репутації та впізнаваності нашого проєкту, що наблизило нас до реалізації наших планів.
Наша співпраця з благодійним фондом «Голоси дітей», який зняв репортаж про школу, допомогла нам на широкий загал висвітлити важливість та необхідність нашої діяльності.
Завдяки радіостанції RFI (Radio France Internationale), яка розмістила інформаційний допис про наш проєкт, ми змогли привернути більше уваги до проблем, які турбують дітей під час воєнних конфліктів.
Ми пишаємося тим, що проєкт «Діти, які бачать війну», вже отримав таку увагу та підтримку, і продовжуємо робити все можливе, щоб змінити на краще життя дітей, які стикаються з труднощами через військову агресію.
Долучайтеся до нашої ініціативи, давайте разом побудуємо кращий світ для наших дітей.
Ознайомитись з проєктом та підтримати школу, можна за посиланням:
https://www.childrenwhoseethewar.com
Відео на нашому каналі YouTube дивитись тут
Нашу сторінку Facebook дивитись тут
Нашу сторінку Instagram дивитись тут
Чи можна сказати, що все наше життя — це гра? Звичайно ж! І ми, діти, знаємо це краще за інших! А щоб вміти жити легко та з посмішкою долати всі труднощі та перешкоди, ми навчаємося цьому в нашій Школі сучасних театрально-сценічних напрямів. Це наш майданчик для злету, саме тут ми втілюємо свої мрії, створюємо й перетворюємо світ навколо, спілкуємося, обмінюємося своїми враженнями, товаришуємо, співпрацюємо! І вдосконалюємося!
Так, тепер я, ШСТСН, така. Це зараз я маю вигляд такого собі казкового палацу, що світиться яскравими різнокольоровими ліхтариками, розливаючи своє світло навколо. Але колись давно, у 90-і роки, я була звичайнісіньким будинком, сірим та непримітним. Поодиноко живучи, сумувала й не сподівалася відчути радість, світло й свято у своєму житті. Навколо розташовувалися такі ж нерадісні сірі споруди.
Але інколи я чула дитячий сміх і гомін. Це діти, повертаючись зі школи, проходили через мій зарісший травою дворик. Тоді всередині моїх кімнат теплішало, навіть кватирка відчинялась і заклично хлопала: так вітер допомагав мені привернути увагу дітей. Бо я дуже люблю дітей і мріяла, що вони прийдуть до цих кімнат і заповнять їх своїм сміхом і своїми веселощами. Але повз нас із вітром малеча просто проходила не дивлячись. Розумію, дійсно, на що ж тут дивитися? Так минало моє життя.
Але одного похмурого дня в моїй вітальні ввімкнулося світло. Так, хтось увімкнув одну лампочку. А потім ще одну, ще і ще. Я почула легку ходу, ходу жінки. Вона зазирала до всіх моїх приміщень, вмикала світло, відчиняла двері. Я відразу відчула свіже повітря. Стало світло й радісно. Так вперше я познайомилася з нашим майбутнім, а далі й незмінним директором — Зінаїдою Миколаївною Мурзіною. Вона стала моєю душею, вона оживила мене, вдихнувши в мене життя. Це у вас, людей, душа народжується одночасно з тілом. Мої ж цеглинки ожили тільки з приходом цієї дорогої для нас людини. У моєму житті сталося диво. Це вона зробила усе можливе й неможливе, особливо в той складний час 90-х! Тому що мрія Зінаїди Миколаївни — зробити мене та дітей щасливішими, чинити добро.
Тепер до мене приходять маленькі та великі учні, як ми й мріяли. Тепер я ШКОЛА. Мій непривітний нудний фасад оздоблено яскравими кольорами, а доріжки заасфальтовані. Травичці й квітам теж знайшлося місце. Особливо багато рослин усередині: у класах, коридорах. А з вітром ми й досі товаришуємо. Залітає частенько до мене.
Тепер нашому директорові допомагає надійна команда однодумців: старший помічник (завуч школи) Наталія Василівна Лютих, завідувачі відділень та, звичайно ж, педагоги, чию підтримку й любов відчутно постійно.
Я з’явилася в непростий час, але, незважаючи ні на що, як допитлива дитина, наполегливо розвивалася, стаючи впевненіше й доросліше. Саме тоді були закладені найважливіші цеглинки, на які я опираюсь: професіоналізм, індивідуальний підхід і творчий погляд! Завдяки керівництву, я стала рости й розвиватися, із театральної студії перетворилася в школу мистецтв, а зі школи мистецтв — у Школу сучасних театрально-сценічних напрямів.
Увесь цей час розвивалися та співпрацювали театральне, хореографічне, музичне та художнє відділення.
А в 1996 -1997 роках у наших театралів виникла ідея започаткувати телепередачу «Дитячий час», яка виходила на екрани в ефірі харківського телеканалу «Оріон». Тоді й з’явилася необхідність створення телевізійного відділення, де б діти навчалися режисерській, операторській, дикторській майстерності та ще багатьом корисним навичкам, які знадобляться у майбутній професії.
Зараз у нас є прекрасна телестудія «Наш світ», яка росте та розвивається. Це творча лабораторія нашого відділення, де з’являються й утілюються в життя цікаві ідеї та задуми.
Навчившись поводитися з камерою, мої учні спалахнули ідеєю створення нового відділення — мультиплікаційного. Їм як справжнім магам подобається оживляти намальованих персонажів, наділяти їх характерами, історіями й емоціями. Чи це не справжнє диво?
Думаю, ви знаєте, що зі своїми виставами, танцювальними й вокальними номерами, художніми роботами та фільмами діти багато разів брали участь у різних фестивалях, перемагали в міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Але ж головне це те, чого мої відвідувачі навчилися та скільки всього побачили. Адже попереду ціле життя, у яке ми будемо грати, досліджуючи, створюючи, радіючи.
Дівчата й хлопці, отримавши таку серйозну підготовку, у подальшому стануть акторами, художниками, музикантами, танцюристами, мультиплікаторами, тележурналістами або режисерами. Мої учні навчаються бачити творчість і мистецтво всюди, навчаються ставитися до життя з посмішкою та гумором, працювати в команді, товаришувати й жити в гармонії з собою та тими людьми, що оточують!