Як уберегти дітей від згубного впливу соціальних мереж

Сьогодні в будь-якому будинку є комп’ютер з доступом до Інтернету. Найчастіше складно контролювати рух дітей в глобальній павутині. В одних випадках Мережа є стимулом до розвитку дитини та помічником у вирішенні певних завдань. В інших – це негативне середовище, здатне до згубного впливу на незміцнілу дитячу психіку. Яким чином Всесвітня мережа впливатиме на розвиток дітей, залежить від правил спілкування з Інтернетом. Ці правила повинні бути чітко встановлені у Вашій родині.

Останнім часом багато говорять і пишуть про шкоду Інтернету та контролі за дітьми в соціальних мережах. Батьки в розгубленості, вони не розуміють, що з цим робити.

Отже, сім’я в «групі ризику» якщо:

– батьки постійно зайняті на роботі, а вихідні заповнені побутом, дитина завантажена навчанням, додатковими гуртками, секціями, багато і активно спілкується в соцмережах, слухає поради інших частіше, ніж ваші;

– в сім’ї взаємини на рівні «привіт-пока»;

– відсутні розмови про настрої, переживання, інтереси, життя.

Перше, що може допомогти – це здорова і сильна прихильність між батьками і дитиною, не тотальний контроль, а саме довірчі відносини, побудовані на повазі та підтримці. Якщо цього немає, діти легше піддаються чужому впливу і управлінню.

Що необхідно робити?

1. Спостерігати та аналізувати життя та поведінку Вашої дитини. Будьте уважні, доброзичливі, ні в якому разі не «нападайте» і не дорікайте. Інакше Ви ризикуєте створити конфліктну ситуацію і згодом дитина «закриється в собі» (особливо часто гострі реакції на критику можна спостерігати в підлітковому віці).

2. Якщо в житті дитини багато «виртуала», потрібно намагатися «долучити» його до реального життя – спілкуванню, діям. Це заняття різними видами мистецтва, ігри, квести, головоломки, басейн, рукоділля – шиття, квіллінг, скрапбукінг, вирізання, ліплення і т.д. Робити те, що дає тілесні відчуття, показує обсяг простору, створюється власними руками, дає відчуття значущості. Все це – не заради нагород чи для батьків, а заради власного задоволення. А щоб почати процес, коли дитина «нічого не хоче», почніть робити щось разом. Раз на тиждень влаштовуйте активні спільні заняття без телефону та комп’ютеру (у Вас їх теж не повинно бути).

3. Реально оцініть навантаження дитини з навчання, зобов’язаннями. Якщо контакт з дитиною втрачений, він не хоче з Вами розмовляти, бажає іншого життя, знаходиться в постійному стресі – знижуйте навантаження, вимоги, міняйте режим дня і його зміст.

4. Оцініть кількість правил в житті Вашої дитини, наскільки багато у нього «потрібного» і «необхідного». Влаштовуйте дні, коли правила скасовуються, дозволяйте іноді їх порушувати. Обговоріть та підтримайте дитину, коли він хоче щось змінити або скасувати.

5. Простежте за «звуковим фоном» навколо дитини (телевізор, навушники, постійні розмови по телефону). Влаштовуйте «дні тиші» без музики і відео. Виїжджайте в цікаві місця або просто погуляйте в парку, де обмежений сторонній вплив. Мета – занурити дитину в тишу, у власні думки, «тут і зараз», уповільнити швидку зміну картинок і звуків навколо.

6. Навчіть дитину методам «збереження свідомості». Коли страшно, паніка, тривожність, нерозуміння, потрібно вимкнути комп’ютер, побути в тиші, прийняти душ, зробити дихальні вправи, виспатися, поговорити з близькими дорослими.

7. Якщо є ознаки того, що дитина недосипає, постарайтеся вплинути на його режим дня. У постійно «недоспаному» стані знижується здатність критично мислити, погіршується пам’ять, посилюється тривожність і сугестивність, знижується імунітет. Здоровий та повноцінний сон дає можливість відновитись і фізично і психологічно.

8. Учіть дитину критичному мисленню: задавати “незручні”, але доречні питання, будувати логічні ланцюжки, відповідати «ні» або «я подумаю» на незрозумілі пропозиції. І, в першу чергу, давайте можливість дитині в сім’ї отримувати відповіді на питання: «навіщо мені це треба?» і «чому я повинен це робити?».

9. Чи є у Вашої дитини відчуття, що його люблять «просто так»? Задайте собі питання: якби Ваша дитина не була б успішною, не досягала певних висот, Ви б нею пишались? А дитина знає Вашу відповідь? Чи є у Вашої дитини в родині відчуття спільності, колективізму, що сім’я – це не «я, мама, тато, сестра і брат», а «МИ»? Потрібні спільні обговорення важливих сімейних питань, своя зона відповідальності в родині, довіра та відкрите обговорення будь-яких питань.

10. Влаштуйте дитині можливість бути значущим, робити щось потрібне та корисне, і краще, якщо це буде в колективі. Можна піти в театральну школу. Там є перевтілення, спільна творчість, відчуття власної значущості. Заняття хореографією – це чудовий спосіб не тільки розвинути гнучкість, координацію, сформувати гарну поставу, а й можливість стати впевненішим, більш веселим і відкритим.

11. І, напевно, найважливіше, щоб у дитини не виникало навіть думок про «погане» життя. Вона повиненна бачити справжнє, живе, яскраве Ваше життя! Якщо Ви самі живете безрадісно, ​​сіро і понуро, звідки у дітей візьметься бажання ставати дорослими і “Жити Життя”!

Якщо ж Ви пропустили момент, коли дитина надто захопилась комп’ютером, не кричіть на нього, не карайте. Постарайтесь спокійно поговорити і «перемкнути» його, знайти з ним нове захоплення. Зацікавте дитя, знайдіть разом шляхи вирішення інтернет-проблеми. Можливо – за допомогою мистецтва. Залучайте дитину до прекрасного!

«Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості».
                                                                                                                                                          В. О. Сухомлинський.